Сльоза і камінь. Пам’яті Андрія Кіся

Сльоза і камінь. Пам’яті Андрія Кіся
Сльоза і камінь. Пам’яті Андрія Кіся
2024-10-17 10:00:00 – 2024-10-17 21:00:00
Стефаника, 11, Lviv, Ukraine, 79005
Виставка відбувається в рамках “Львівського тижня скульптури ’24”
Ця виставка була задумана ще минулого року та мала стати однією з важливих подій згадування і памʼяті про наївну цвинтарну скульптуру на теренах західної частини України під час цьогорічного Львівського тижня скульптури проєкти якого обʼєднані під темою Слід памʼяті. Андрій Кісь надав свій фотоархів і склав маршрут подорожі цвинтарями області де працювали наївні майстри. Але так сталось що відкриваємо виставку та їдемо в подорож вже без нього.
“Яскраво памʼятаю день коли Андрій запросив мене поїхати в Демню. Село звідки походить родина скульпторів Дзиндр. Перед тим він неодноразово розповідав про свої враження від наївної цвинтарної скульптури якою він вже довгий час захоплюється. Його книга «Сльоза і камінь» завжди була в моїй бібліотеці і я розумів її цінність і важливість його дослідження. У Демні в експрес режимі ми відвідали сам цвинтар де блукаючи між щільних захоронень я отримав від Андрія розгорнуті коментарі що до образів, традиції, матеріалу з акцентами на особливі шедеври наївної мемореальної пластики. Наступною локацією був закинутий костел який побудований з того самого пісковика тими самими народними майстрами але за професійним архітектурним проєктом на рубежі минулого і позаминулого століть. Далі ми відвідали карʼєр де в відкритий спосіб видобувають той самий камінь. На карʼєрі ми зустріли пару майстрів які у імпровізованому наметі нарізали матеріал і виготовляли декоративні елементи. Вони нам і розповіли куди треба рухатись далі щоб побачити скульпторів які продовжують ремесло. Колоритно було подивитись як у подвірʼї житлового будинку чоловік середнього віку видовбує нові образи які виглядали досить кічево.
Ця поїздка укріпила мої знання та впевненість що ці народні цвинтарі мали би отримати охоронний статус і стати туристичними обʼєктами.” – розповідає куратор проєкту, Павло Гудімов.
Андрій був відкритою, талановитою і темпераментною людиною. Він тихо творив культуру яка набувала форми книжкових альбомів, мистецьких виставок, фотографічних досліджень. Значну частину часу він працював з спадщиною родини Лободів.
Але тема наївної скульптури була наскрізною. Вона вплинула на формування його моделі світосприйняття та була опрацьована в книзі в яку увійшла лише невелика частина світлин з його подорожей.
Коли людина йде завжди залишається несказане, не проговорене, не втілене. Вона залишає нам шанс продовжити цю розмову без неї.
Джерело заходу: https://www.facebook.com/1073796547800212